Зовсім небагато. В основному, це колишні випускники музичного училища, їх можливості дуже скромні, але вони є постійними і вірними друзями наших фестивалів.
Артисти отримують компенсацію за свої виступи. Але найбільшим переживанням для них є спілкування із сумською публікою. Вони грають у заповнених залах, бачать і відчувають, що їхнє мистецтво потрібне людям. Часто музиканти, заангажовані в концертах на планеті Земля, виступивши хоч раз у нас питають у листах, чи можна ще коли-небудь пограти в Сумах. Чимось ми їх таки приваблюємо, складається враження, що вони «інфіковані» Сумами…
Відвідую концерти та фестивалі в Україні, розглядаю пропозиції від колег в Україні та надіслані поштою. Серед них надаю перевагу тим, які пропонують цікаві програми, живуть музикою. Серед іноземців шукаю «завзятих» (особливо на Бахівський фестиваль), які не тільки люблять, але й вміють цікаво інтерпретувати музику Баха та епохи бароко і яким цікаво виступити у нас на волонтерських засадах, або за символічний гонорар.
Останнім часом постійно є частина коштів від обласного та місцевого бюджетів. Але їх завжди обмаль. На подібного масштабу Фестиваль давньої музики у Львові тамтешня міськрада виділяє коштів у 10 разів більше. Крім скромних коштів місцевих підприємців фестивалі підтримуються ресурсами установ, організацій, компаній, зокрема Українською академією банківської справи. Хотілося б не тільки проводити фестивалі під патронатом, але й мати достатньо «патронів» для проведення концертів. Можна було б розгорнутись до більш масштабних проектів, запрошувати камерні оркестри, хори, великі ансамблі. Зрештою, проводити більш регулярно джазові фестивалі, які потребують набагато більше ресурсів. Наприклад, проведення Jazz-fest’2008 коштувало 20 000 у.о. і тодішній губернатор Павло Качур допоміг зібрати 60 відсотків з потрібних ресурсів.
Але завжди незалежно від рівня фінансування той, хто хоче, робить більше ніж той, хто може…