Чесно кажучи, ми не хотіли щоб про це дізнались, але нам була потрібна допомога людей, тож довелось розповісти і залучити до цього громадськість. Навіть якщо б це був піар, я не проти, щоб усі наші музиканти, політики, чиновники та інші люди так піарились. Ми за це гроші не просимо, примусити допомагати теж нікого не збираємось. Це виключно наш ентузіазм. Просто в нас буде вільний час в містах у турі, тож його ми хотіли корисно витратити. Моя думка про протестність рок-музики співпадає з думкою про соціальну корисність. Рокери повинні робити і те, і інше.
Сейчас сложно обозначить наш стильно одной формулировкой. Раньше мы называли себя free-alternative, то есть «свободная альтернатива» - играем, что хотим и в любом стиле. Ко второму альбому «этсетеровский» оригинальный стиль оформился более явно, у нас стало меньше альтернативности в звучании, зато появилось немного индии-саунда. Это подметили не мы, а организаторы индии-концертов, которые нас на них периодически зовут. Похожими не хотим быть ни на кого, хотя играть гитарную рок-музыку и быть супер-оригинальными - невозможно. Я думаю, что мы до сих пор находимся в процессе музыкальной эволюции, так что следующий альбом может быть непохожим на предыдущие.
Від туру очікую позитивних емоцій та нових слухачів. Ми були вже декілька разів на Західній Україні, але не в такій великій кількості міст) За це хочу висловити «респект» нашому тур-менеджеру Олі Чайковській. Без неї цього б не було. Зустрітись бажаю зі слухачами та з місцевими музикантами. Відкрию таємницю, що в планах є запис спільних пісень.
А погода у Сумах – клас) Якщо б така була цілий рік це був би Лос-Анджелес.
В Украине, несмотря на то, что большинство людей об этом не в курсе, много интересных и профессиональных групп. Просто их не показывают по телевидению и не крутят по радио. Мне нравится большое количество из них, но называть их поименно не хочу по этическим соображениям – кого-нибудь забуду, а они обидятся) Группу «Монолит» слышал.
Для меня музыка это профессиональное хобби. Особенно после того, как я стал еженедельно делать передачу на «Слободе ФМ» об украинских рок-группах. За полтора года их у меня в программе было уже более 70-ти, так что могу считать себя знатоком украинского рока) Наша группа «ЕТСЕТЕРА» также уже давно переросла понятие «хобби». Снимать клипы, ездить на концерты, выпускать альбомы – все это уже ближе к профессиональным занятиям.
Помимо музыки, я люблю писать (рассказики, шуточки), снимать видео на камеру и его монтировать. Вот это настоящее хобби, которое пока далеко от профессионализма. Зато сам кинематограф, даже в его аматорском виде, мне очень нравится.
Лидер музыкальной группы слегка готовить умеет, но даже эти небольшие способности скрывает и не демонстрирует)) В еде непривередлив, так что любимых блюд очень много. В особенности, мясные. Не имею ничего против вегетарианцев, но присоединиться к ним не смогу)) Что касается раков, то люблю их очень сильно и один раз этим летом в одиночку даже пытался победить огромную кастрюлю этих существ. Особенное спасибо за это, безусловно, лучшему из существующих охотников за раками, Вадику)
На первый вопрос ответил чуть выше)) Что касается того, в каком возрасте мужчины должны жениться, то здесь советов давать не могу. Мой папа женился в 20, мне уже 26. Людям может быть хорошо вместе и без штампов, а плохо со штампами тоже может быть. В любом случае, жениться нужно по любви, я в этом уверен.
Надоумил меня, скорее всего, мой друг – Миша Телетов. У него была шикарная коса, которую ему сделала модная парикмахерша из Москвы. Только ему ее еще и в бордовый цвет покрасили. Ее он получил после того, как решил обрезать свой хвост, с которым ходил пару лет. У меня была подобная ситуация – длинные волосы, напоминание о которых я хотел оставить. Сережа Зима (привет тебе, о великий парикмейстер!) согласился сделать мне косу, а последние пару лет каждый раз говорит «давай я тебе ее отрежу». Сложно сказать, сколько лет я с ней хожу. Говорят, что пять. Обрезать, конечно, хочется, только к этому хочу приурочить какое-то интересное событие, которого пока нет) Сальвадор Дали за ус миллион долларов получил, я же хочу за косичку))
Привет. Лучше сначала займись музыкой, репетируй, концертируй, пиши песни, а потом уже задумайся над прибыльностью) Тогда будет веселее и интереснее, не придется зажимать себя в рамки форматов и чьих-то ситуативных предпочтений. Музыка очень прибыльное дело, просто каждый по-разному прибыль считает…
1. Яку мету ви ставите перед собою, як перед музикантом (отримати якусь нагороду, чи донести якісь почуття до слухача)?
Моя мета – висловити себе у творчості. Я можу бути досить різним – веселим, сумним, іронічним, романтичним. Всі ці сторони свого «я» мені хочеться відкрити через музику та тексти, бо все ж вся творчість будь-якої людини це все ж «я», «я» і знову «я». Звичайно, не можу не сказати про протестність, яку теж повинен мати будь-який рок-музикант. Через це в нас зараз багато пісень соціальних та філософських. Чи хочу я отримати нагороду за свою творчість – так. Мені хочеться, щоб наші пісні слухали, щоб нас запрошували на концерти, щоб за це більше платили, наприклад, як в Польщі. В Україні наразі ситуація така, що до музикантів, особливо в наші кризові часи, ставляться дуже паскудно. Організатори розуміють, що група без концертів – мертва, тому їм здається, що не вони від нас залежать, а навпаки. Сподіваюсь, поступово в Україні це ситуація зміниться.
2. Як формувався гурт? Як довго учасники знали один одного?
Гурт спочатку формувався просто. Три друга – я, Олег Рідченко та Михайло Телетов – вирішили створити свою групу. Грати не уміли, проте бажання мали, тож завадити нам грати непрофесійність не могла. З тих пір багато пройшло часу, у гурті змінилось багато музикантів, але три роки тому команда завершила своє укомплектування і ці люди – і є «ЕТСЕТЕРА». Саме коли в групу прийшов ударник Вова Шкумат ми вийшли на новий рівень і тепер поступово підвищуємо його з кожним роком та альбомом. Довше всіх у гурті я та гітарист Ярослав. Він в групі з самого початку, тож знайомі ми з ним приблизно 7 років.
Як вам працювати разом, чи виникають у вас якісь суперечності у текстах пісень, музиці?
Колективна творчість без суперечок можлива лише тільки коли в групі грають сесійні музиканти або у команді є диктатор. У нас такого не має, тож суперечки існують. Особливо це стосується музики, бо тексти пишу лише я і хлопці до виходу альбому навіть не знають, про що я співаю))) Проте з кожним роком ми все більше розуміємо один одного, тож частіше за все ми знаємо, чого ми хочемо від тієї або іншої пісні.
3. Кого переважає у вашій аудиторії: хлопців, дівчат?
Думаю, що дівчат, але нічого поганого в цьому не бачу. Напевно, це через те, що хлопці люблять більш важку музику і для них ми «попсові». Проте, якщо поставити нас на одну сцену с дійсно поп-рок гуртами, то ми заважкі для них. Також дівчатам подобаються ліричні тексти, а чоловік, як відомо, не тільки не танцюють, але й не плачуть і емоції свої рідко висловлюють. Ну і ще один важливий аспект – якщо б ми були дівочою групою, то ми більше б подобались хлопцям, а так все навпаки. Не бачу в цьому нічого поганого)
Для якої соціальної категорії людей ви граєте музику?
Наша музика поза соціальними категоріями. Теми, які ми підіймаємо у піснях, для всіх єдині – кохання, взаємовідносини, пошук себе у світі. Звичайно, «пацанам», які сидять на нарах і слухають блатняк, ми навряд чи сподобаємся, але вони напевно одне з небагатьох виключень.
4. Що вам дає гурт? Які емоції, можливо якийсь досвід...
Гурт дає творчу самореалізацію і багато нових знайомств. Завдяки нашим концертам я можу сказати, що побував майже у всіх великих українських містах. Це дуже круто, бо Україна різна і будь-де цікаво. Тож створюйте свої гурти – і мандруйте)