Нинішні можновладці постійно і наполегливо критикували своїх попередників за співпрацю з МВФ та позики, здійснені урядом Тимошенко. Справді, МВФ минулого року видав Україні багатомільярдні кредити, що пішли на покриття дефіциту державного бюджету. Критикувалися в основному макроекономічні показники такої співпраці. Рекордне збільшення держборгу – основний докір нинішньої влади попередній.
Мутна вода все поглина
Натомість, прийшовши до влади, Янукович-Азаров намагалися продовжити співпрацю з МВФ. Задекларовано отримати позик аж 20 млрд. грн. Але отримання таких траншів, як правило, супроводжується певними умовами. Торік у попередньої влади були проблеми з їх виконанням, хоча тоді було надано більше 10 мільярдів доларів під 4% річних на досить довгий період.
Процес залучення кредитів нинішньою і попередньою владою суттєво відрізняється. Раніше цей процес був публічним. З місією МВФ було підписано меморандум, згідно якого всі гравці чітко знали свої обов’язки. Щоправда, Україна їх не завжди дотримувала в повній мірі. Джейла Пазарбазіолу, керівник місії МВФ, на перемовинах з Україною не шкодувала коментарів. У тому числі й критичних. Суспільство, політичні сили знали, під який відсоток і скільки уряд запозичує. Усі також знали, для чого саме запозичує. Граничний розмір позики був прописаний у державному бюджеті. Зараз ситуація змінилася до навпаки.
У нинішньої влади стосунки з МВФ, м’яко кажучи, не складаються. Янукович особисто запевнив, що кредит МВФ не буде використовуватися на покриття дефіциту бюджету. Через пару днів Тігіпко уточнює патрона і стверджує: кредити все-таки необхідні для покриття бюджетного дефіциту.
Російські гроші люблять тишу
На початку тижня в ЗМІ пройшли чутки про 4 мільярди, отриманих у різний спосіб з від РФ. Наші можновладці не давали жодних коментарів. Журналісти силоміць «вичавили» з керівника Адміністрації президента інформацію про обсяги і цілі кредиту. Розмір процентної ставки він не повідомив, посилаючись на комерційний характер кредиту(!). Проте посол Зурабов був відвертіший за очільника канцелярії Януковича. Він вчергове повідомляє те, про що наша влада соромиться говорити громадськості. І він, очевидно, не сприймає цей кредит як комерційний, тим самим підтверджуючи політичний підтекст кредитних міждержавних домовленостей.
Чомусь Зурабов, а не українські можновладці все частіше є нюсмейкером у питанні співпраці України з Росією. Зурабов озвучив відсоткову ставку кредиту – 6,7%, а це на порядок вище від ставки МВФ. І різниця не тільки в 2,7%. МВФ вимагає реформ, причому не декларованих. Мантру про їх необхідність наші посадовці не стомлюються зачитувати нам мало не щодня. У реаліях – жодних дій, лише декларація намірів, пік яких дивним чином співпадає з датою приїзду чергової місії МВФ.
Про що мовчать новини?
На перший погляд, доброзичливість російських кредитувальників незрозуміла. Цьогоріч після довгих років безборгового існування Росія вперше вийшла на зовнішній ринок запозичень. На початку 2008 року уряд РФ рапортував російському народу про ліквідацію боргу колишнього СРСР. Про нинішній російський кредит, а вірніше, розміщення за кордоном облігацій зовнішнього займу на суму в 5,5 мільярдів доларів, в топ-новинах по ОРТ не повідомляли. Чому тоді Росія здійснює зовнішні запозичення, які в той чи інший спосіб перепозичають Україні? Є декілька версій.
1)Росія нам дає кредити, бо більше ніхто нам його не дає.
2)Росія заробляє на кредиті. Взяла, наприклад, під 3,5% - нам видала під 6,7%. А враховуючи, що 2 мільярди кредитів видано під гарантію участі російських державних компаній у добудові реакторів Хмельницької АЄС – зиск подвійний.
3)Росія рятує від фінансово банкрутства найлояльніший до її політики режим в Україні з часів розвалу Радянського Союзу.
Найбільш ймовірним, як на мене, є співіснування вищеназваних версій. У будь-якому разі кредити під найабсурдніші відсотки будуть сплачені платниками податків, тобто громадянами України.
Рука руку гріє
Фахову оцінку таких запозичень дав Віктор Пинзеник, якого важко запідозрити у симпатіях до попередньої влади чи нинішньої опозиції: «Принципово важливо, чи мова йде просто про те, щоб закрити дірку в бюджеті. Це нічого не міняє – навпаки, масштаб проблеми розростається. Одна з причин того, що МВФ не дає кредитів, бо країна не робить оздоровчих кроків. А крім того, є принципова відмінність у ставках. Ну уявіть собі: за ті ставки, які зараз доведеться платити за 2 мільярди доларів, це все одно, що взяти у МВФ 8 мільярдів». Можливо, колишньому міністру фінансів ще щось відомо про природу нинішній несподіваних кредитів. Принаймні він натякнув на можливі політичні домовленості та ймовірні поступки української влади. Процес знедержавлення української нації, розпочатий харківськими угодами - «газ в обмін на Севастополь», триває на всіх фронтах. У тому числі й на фінансовому.
